«Скриньки хоробрості» – це 2 великі контейнери наповнені іграшками в яких є отвір, щоб дитина могла дістати собі одну з них після болісних маніпуляцій. Вони розташовані в маніпуляційній та перев’язувальній Дитячого відділення КМКОЦ. На жаль спорожніла одна з них, запаси другої закінчуються…
Кожен з нас, бувши маленьким, проходив в лікарні таку болючу для дітей процедуру – взяття крові з пальчика. Скільки сліз було виплакано, скільки було криків і тупоту ногами, але коли нам щось обіцяли, наприклад шоколад, цукерку, іграшку, всі ми мужньо терпіли задля винагороди.
Онкохворим діткам доводиться ледь не щодня проходити різноманітні болючі процедури: ін’єкції, пункції, перев’язки. Навіть для дорослої людини це важко і нервово, що вже говорити про маленьких діточок.
Вода занимает важное место в нашей повседневной жизни. Однако она имеет и высшее значение: ей свойственна целебная сила, о чем неоднократно говорится в Священном Писании.
В Новозаветное время вода служит духовному возрождению человека в жизнь новую, благодатную, очищению от грехов. В разговоре с Никодимом Христос Спаситель говорит: “Истинно, истинно говорю тебе, если кто не родится от воды и Духа, не может войти в Царствие Божие” (Ин. 3, 5). Сам Христос в начале Своего служения принял Крещение от пророка Иоанна Предтечи в водах реки Иордан. В песнопениях службы этому празднику говорится, что Господь “очищение водою роду человеческому дарует”; “Струи освятил еси Иорданския, державу сокрушил еси греховную, Христе Боже наш…”.
Разговор с Блаженнейшим митрополитом Онуфрием накануне Рождества Христова (по материалам портала «Православная жизнь»).
– Ваше Блаженство, зачем Cпаситель родился, пришел в этот мир?
– Сын Божий пришел в мир, принял на Себя человеческую природу, чтобы очистить и спасти ее. А также напомнить нам о том, что человек сотворен для вечного блаженства, для жизни с Богом. И в это вечное блаженство, в эту Небесную жизнь Господь приглашает всех, каждого человека. Сегодня мы с радостью вспоминаем о том, как Матерь Божия, Преблагословенная Дева Мария, не найдя места в Вифлееме, пошла за город в пещеру, куда загоняли во времена непогоды и холода бессловесных животных. В той пещере и совершилось Таинство, Пришествие, в течение многих тысячелетий воспеваемое пророками, на которое уповало все человечество: в той пещере родился Сын Божий, пришел на землю, чтобы спасти грешного человека. А Вифлеемская пещера стала местом, где Небо соединилось с землей, где сошел на землю Божий мир и Божье благоволение.
28 ноября начинается Рождественский пост. Какое простое и понятное задание себе дать на эти сорок дней? Рассуждают священнослужители (для портала "Православие и мир").
Не нужно изобретать велосипед
Епископ Якутский и Ленский Роман:
У кого-то из церковных писателей я читал: игра слов — пост православный и пост таможенный, милицейский. На посту таможенном проверяют наличие недолжного, нехорошего. Многодневный пост — это поиск того, что во мне нехорошего появилось в этот промежуток времени.
Чтобы найти это нехорошее, нужно усилить внутреннюю работу, размышление, богомыслие — в том числе, и пощение как таковое.
Первая задача многодневного поста — это очистить себя от привязанностей к порокам, дурных привычек.
Вторая задача — не оставить свою пустыню в результате этой работы, а наполнить ее духовным содержанием, через частое пребывание на службе, через чтение Слова Божьего, через размышление.
Женщине до всего есть дело. Замужней женщине есть дело ещё и до всех – особенно до членов своего большого семейства. И даже в духовных вопросах: постится ли муж? Как часто причащается? Читает ли святоотеческие книги? Ведёт ли с батюшкой душеспасительные беседы? Хочет глава семьи или нет, но эти вопросы его верную спутницу будут волновать. Как волноваться правильно и без перекосов, в день памяти святых покровителей супружества мучеников Адриана и Наталии, с долей юмора советует опытный семьянин и многодетный отец – киевский священник, настоятель храма Покрова Пресвятой Богородицы в Бортничах протоиерей Владимир Тукало (по материалам http://www.pravmir.ru/).
8 сентября Церковь празднует память святых покровителей супружества – мучеников Адриана и Наталии. На пути ко Христу они оба пережили немыслимое… «Умоляю тебя, господин мой, раб Христов, – сказала Наталия, – пока ты еще жив, протяни руку свою, чтобы отбили её, и ты тогда сравняешься с прочими святыми мучениками, которые более пострадали, нежели ты!» Святой Адриан протянул к ней свою руку, а она, взяв ее, положила на наковальню. Мучитель, ударив сильно по руке молотом, отсек ее, и тотчас святой Адриан предал душу свою в руце Божии от великих страданий».
Такой вот пронзительный пример, как жена может стать для супруга настоящей духовной наставницей, предваряет беседу с отцом Владимиром.
5 липня виповнюється рівно рік з дня кончини Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана). Давайте ж пригадаємо, яким він був і скільки добра зробив для своєї пастви!
Adobe Flash Player not installed or older than 9.0.115!
ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ АРХІПАСТИРЯМ І ПАСТИРЯМ ТА ВСІМ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
У цьому році Православна Церква відзначає 1000-ліття мученицької кончини святих князів Бориса і Гліба.
За що ж шанують цих святих? У чому так явно і безперечно проявилася їхня любов до Бога та до ближнього, а також до своєї Батьківщини? Відповідь проста — в бажанні зберегти мир і братську любов на рідній землі, навіть ціною власного життя.
Після преставлення рівноапостольного великого князя Володимира, Київська Русь могла зануритись у тривалу і криваву смуту. Для цього святим князям Борису і Глібу потрібно було лише заявити свої права на великокняжий престол, зібрати дружини і розпочати збройну боротьбу за владу з іншими братами. Однак вони обрали інший шлях — блаженний шлях миротворців, які поклали свої душі, щоб врятувати життя інших і зберегти свою Батьківщину. Зберегти від розорення, чвар та взаємної ненависті.
Сьогодні біда знову прийшла до нашого дому. Триває збройне протистояння в Донецькій та Луганській областях. Триває і небувала інформаційна війна. Пропаганда руйнує братні взаємини між народами та розриває навіть кровні родинні зв’язки. Де нам шукати порятунку? Як здолати негаразди і розбрат, коли між братами по вірі рясно посіяні насіння ворожнечі та міжусобиць, дають свої криваві сходи? Пролита за останній рік на нашій землі кров волає до Неба.
«Мы побеждаем зло и творим добро только благодатью Божьей. Без Бога, без благодати человек не может быть добрым, поэтому вся надежда на Господа. Сейчас вроде многие стали обращаться к Богу. Может, это и спасет».
Нищее детство, отец в тюрьме. Сражение подо Ржевом. Курская дуга. Медаль «За отвагу» и тяжелое ранение. Госпиталь. Семинария и 61 год служения священником. С прихода на приход. Преследования властей. Это жизненный путь протоиерея Василия Брылева, настоятеля Спасского храма в подмосковном Большом Свинорье.
Путь от Москвы недалекий, но непростой. Начинается гроза, когда мы подходим к красного кирпича Спасскому храму. Отец Василий встречает нас у домика причта, достаем фотоаппарат и диктофон. «Надевать медали?», — спрашивает он и через несколько минут бодрой походкой уже спешит к храму.
Каким Бог создал человека, и чем воздал человек Богу! В раю сладости, взяв прах от земли, Своими руками образовал Бог тело человека, вдохнув в него дыхание жизни, почтил его Своим образом и создал его человеком! Человек на Голгофе так поступил с Господом, что Он стал без вида, бездыханным, весь – в крови, весь – в язвах, пригвожден был к кресту… Там, в раю, я вижу Адама, как создал его Бог, оживотворенным образом Божиим, увенчанным славой и честью, самодержавным царем над всеми созданиями в поднебесной, в наслаждении всем земным блаженством. Здесь, на Голгофе, я вижу, до чего довел Иисуса Христа человек – без красоты, без вида, увенчанного тернием, осужденного, обесчещенного, посреди двух разбойников, в подвиге, в агонии ужаснейшей смерти. Сравниваю тот и другой образ, Адама в раю и Христа на кресте, и в глубине души размышляю, каким дивным творением создали Адама щедрые руки Божии и каким достойным жалости позорищем сделали беззаконные человеческие руки Бога! Там, при создании человека, я вижу дело, которым Бог увенчал все дела рук Своих; здесь, в страдании Христа, узнаю такое беззаконие, каким дополнил и завершил человек все свои беззакония. Там усматриваю беспредельную любовь Божию к человеку; здесь – беспредельную неблагодарность человека к Богу. И я недоумеваю, чему мне больше изумляться… Одно вижу – мне одинаково надо плакать и о том, как безмерно много пострадал Господь, и о том, как страшно много дерзнул человек!.. И, горько плача, не отличаю одно от другого: проливая слезы о страстях, тут же представляю себе виновника страстей, исчисляя раны, вижу руку, их причинившую. Взирая на Распятого, тут же вижу и распинателя, и в смерти неправедно убиенного Господа я вижу и человека-палача.
23 березня 2023 року, в день пам’яті святого мученика Віктора Коринфського, вікарій Київської Митрополії архієпископ Баришівський Віктор з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія звершив Божественну літургію Передосвячених Дарів в храмі на честь ікони Божої Матері «Світлописана» з нагоди малого престольного свята. Приділ церкви присвячено святому мученику Віктору. Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму […]
19-20 березня 2023 року з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія відбулась чергова поїздка духовенства Київської епархії у Херсонську та Миколаївську області. Священнослужителі доставили гуманітарний вантаж для військових ЗСУ та жителів деокупованих населених пунктів. В цей раз гуманітарною місією надано 5 тон допомоги, яка включала медикаменти та продукти харчування для обласної дитячої лікарні […]
Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до вірних чад Української Православної Церкви та народу України від 20 березня 2023 року Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Ваші Високопреподобія і Преподобія! Дорогі браття і сестри! Боголюбивий Український народе! Нещодавно увесь православний світ сколихнула звістка про безпідставне позбавлення Української Православної Церкви права перебувати у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Представники Міністерства культури […]